Шведські прислів'я та приказки

Є у мене книжечка. Називається «Шведські прислів’я та приказки». Гарно, влучно, просто, по-філософськи написано там і про долю, і про правду, і про кохання, і про сімейне життя, і про війну і владу. Хоч багато прислів’їв і приказок сягають своїм корінням у далеку давнину, але мудрість у них не втратила своєї актуальності й зараз, бо сценарії життя повторюються. Вибрав деякі прислів’я і приказки і вирішив опублікувати їх тут.

Хочеш зробити добро – не відкладай його на той світ.

Краще бути паном над своїм норовом, ніж здобувати чужі фортеці.

Краще звільнити злочинця, ніж ув’язнити невинного.

Де не стає честі, там латають грішми.

Найкраща реклама для книжки – панахида по її авторові.

«Дякую всім, хто допомагав, а надто тобі, Нільсе», — сказала дівчина, коли христили її дитину.

У того, хто грає в карти з чортом, завше виростають пазурі.

Чесна людина не стає гірша від того, що на неї гавкає собака.

Краще погрітися біля малого вогнища, ніж обпектися біля великого.

Треба високої гори, щоб побачити свою долю.

«Усе треба міряти», — сказав кравець, шмагаючи жінку метром.

Хто багато говорить, той багато грішить.

Осел, що носить на спині книжки, не стане мудрецем.

Де в хаті злагода, там усім вистачає місця.

Давні добрі часи – це ті, хто їх багато хто вважав поганими.

Як болить голова, то не поможе ні капелюх, ні корона.

«Як шукати, то шукати скрізь», — сказав селянин, шукаючи волів у скрині.

Пізно лити воду на згарище, коли хата згоріла.

Слізьми життя починається, слізьми й кінчається.

Каміння кидають тільки в ті дерева, на яких щось уродило.

Свиню хоч осідлай, а коня з неї не вийде.

 «Найкраще буде повернути назад, бо дорога розкололася», — сказав селянин, доїхавши до роздоріжжя.

Кохання сліпе, а подружжя гострозоре.

З кохання багато людей стає героями, а ще більше дурнями.

На гарячому залізі та на коханні легко попекти пальці.

При місяці всі дівчата гарні.

Часто батько молиться, щоб Бог послав йому сина, а син, щоб Бог забрав батька.

 «Я забув спитати, Маргарето, чи ти вмієш ткати», — сказав молодий, ідучи до шлюбу.

Кохання, мов гриб: перше – найкраще.

Бджола обминає зів’ялу квітку.

Жінка, мов тінь: біжи за нею – тікає, тікай від неї – біжить за тобою.

Жіноче серце бачить більше, ніж очі десятьох чоловіків.

Молода дружина – смерть старого чоловіка.

«Божого слова ніколи не забагато», — сказав селянин, лупцюючи дружину Біблією.

Хата без господині – як ваза без квіток.

Лелека любить пожартувати, прилітає непроханий до хати.

Цілувати – однаково що їсти юшку виделкою: ніколи не наїсишся.

Злидні до хати, кохання з хати.

«О, рідко нема», — сказала дівчина, коли її запитали,  чи в неї нема нареченого.

Не цілуй негарну дівчину крадькома – вона однаково всім похвалиться.

Де кінчається кохання, починається ненависть.

Коли вогонь у серці, то дим у голові.

Подружжя – як смерть, до нього мало хто приготований.

Через цікавість не одна дівка позбулася цноти.

«Усе-таки на смак, як чоловік», — сказала дівка, цілуючи півня.

На світі лише одна жінка погана: кожен чоловік думає, що саме його.

Хто одружується з удовицею, тому чорт грає на весіллі.

На людях – як сорока, а в дома – як ворона.

Негарна жінка добре стереже дім.

Дві жінки в одній хаті – що два коти з однією мишею.

«Якби я тебе, чорте, не побачила, то й досі дівувала б», — сказала баба, сварячись з дідом.

Що більше на молодій дорогих оздоб, то менше місця для поцілунків.

Хто шанує свою дружину, шанує сам себе.

Нема такого доброго чоловіка, щоб жінка не могла зробити його ще кращим.

Золото випробовують  вогнем, жінку – золотом, а чоловіка – жінкою.

«На природі кожному приємно», — сказав дід, кинувши бабу в кропиву.

Дівчат одружує цікавість, удів – звичка, а старих бабів – сатана.

Із молодого янгола виходить старий чорт.

Де лається батько, там лається син, а де мати – там дочка.

Дарма бігти навперейми з телям і сперечатися з дружиною.

«Якщо не прийдеться на пса, то буде на мою стару», — сказав дід, купивши намордника.

Коли Бог забере матір, батька забирає чорт.

Щастя й нещастя ходить тими самими стежками.

Пропав той, хто покладається на інших.

Старі дерева не люблять тіней молодих.

«Що вбогому робити, як не їсти й спати», — сказав жебрак.

Щасливі помирають вчасно, а як ні, то помирає їхнє щастя.

Якщо ти не маєш ніяких ворогів, то, значить, про тебе забуло щастя.

Людина завше така щаслива або така нещаслива, якою сама себе вважає.

Розділена радість – подвійна радість, розділений смуток – половина смутку.

«Мені однаково треба було вниз», — сказав той, що впав зі сходів.

Що більше місто, то більша самота.

Нещастя розчавлює дрібні душі, а великі робить іще більшими.

Сивих голів багато, а мудрих людей мало.

Як хтось обдурив тебе раз, то скривдив, а як двічі, то віддав тобі належне.

У кого низькі двері, той мусить згинатися.

«Спасенний той, хто вбогий, але з цього не проживеш», — сказав жебрак.

Коли священик сам оре, проповідь у нього коротка.

Кому не заздрять, тому співчувають.

Рябий пес, безрога корова і малорослий чоловік – дуже гонористі.

«Живи так, як я навчаю, а не так, як я живу», — сказав священик органістові.

Не показуй на чужу пляму брудним пальцем.

Зі скупих людей і з ситих свиней користуються аж після їхньої смерті.

Собаці, що має блохи, ніколи не буває нудно.

«Воно таке добре, що його можна їсти і вдруге», — сказав крамар про своє масло.

Здоровий жебрак щасливіший за хворого короля.

Декотрі хвороби виліковують ліки, більшість – терплячість, а всі – смерть.

Правда – собака, якого заганяють до собачої буди.

 «Що ми їли б, коли б ніхто не помирав», — сказав грабар.

Хто каже правду, тому дають нічліг тільки на одну ніч.

Ніколи стільки не брешуть, як перед виборами, під час війни і після ловів.

Як хтось не хоче бачити, то не допоможуть ні очі, ні світло.

«Не можна знати, куди зайцеві заманеться побігти», — сказав селянин, наставивши сильце в димарі. 

Краще мудрий мир, ніж немудра перемога.

Коли дзвони дзвонять на війну, чорт розширяє пекло.

У війні всі зазнають поразки, навіть переможець.

Хто спершу у війні перемагає, той її програє.

«Ти теж прийшла до сповіді?» — сказав селянин, побачивши в церковних дверях свиню.

Убогі йдуть на харч гарматам.

Солдатам небезпека, а генералам слава.

Що більша борня, то менша здобич.

Хто легковажить ворога, той програє половину битви.

«Солдат мусить продавати життя дорого», — сказав лейтенант, одружуючись зі старою вдовою.

Сильних володарів ненавидять, слабких – зневажають.

Від золота суддя сліпне.

Коли Бог хоче покарати народ, то забирає розум у короля.

Кожна влада має двійника – зловживання владою.

«Поцілуй мене раз, а я віддам тобі два, хоч я убогий», — сказав служниці волоцюга.

Хто чинить суд між двома друзями, одного втрачає.

Можновладці люблять зраду, але ненавидять зрадників.

Мертвих святих хвалять, а живих цькують.

Коли не маєш того, що любиш, люби те, що маєш.

«Рай важко заслужити», — сказав черниці абат, коли, падаючи з ліжка, зламав їй руку.

Як маєш сонце, місяць і зорі, нічого нарікати на свою долю.